Веб-конференція єпископа Переяслав-Хмельницького Олександра

єпископа Переяслав-Хмельницького Олександра

Зараз на сайті подані відповіді не на всі запитання наших читачів. Решта відповідей з’явиться на нашому сайті дещо пізніше. Олег, 32 года, Киев, православный христианин: Владыка Александр, хотел бы поблагодарить Вас за деятельность в Церкви Христовой и сказать, что по моему скромному мнению вся критика, которая идет в Ваш адрес не от Бога, а от врага рода человеческого, который почему-то ополчился на Вас. Пожалуйста, помните, что в Церкви немало людей, которые с почтением и любовью относятся к Вам и Вашему служению.У меня к вам два вопроса. Первый — относительно изучения Священного Писания в Украинской Православной Церкви. Дело в том, что Святейший Патриарх Кирилл говорил, выступая в прошлом году в Рождественском монастыре в Москве, что православные люди должны регулярно изучать Священное Писание. Более того Патриарх призвал создавать при приходах группы по изучению Библии. См — http://www.blagovest-info.ru/index.php?ss=2&s=3&id=26079 Что конкретно делается или сделано сейчас в УПЦ для того, чтобы на приходах начали читать Священное Писание и изучать его в духе православной традиции?Епископ Александр: Уважаемый Олег, спасибо за добрые слова в наш адрес. Действительно многие, к сожалению, не совсем понимают то, что нами делается. Имеющий уши да слышит. Ведь церковная жизнь подчинена своим законам. И то, что делается Священноначалием во благо Церкви, до времени может быть не понятно внешним. Спасибо за слова почтения и любви, высказанные Вами относительно нашего служения. Они ободряют и укрепляют в дальнейшем несении, возложенного на нас послушания.Касательно Ваших вопросов. Киевская Митрополия Украинской Православной Церкви, в частности, ее Издательский отдел, а также Почаевская Лавра и Волынская духовная школа и другие, издают большими тиражами Священное Писание, как на русском, так и на украинском языках. Увы, нужно констатировать факт, что на сегодняшний день изучение Священного Писания, как основы нашей духовной жизни, далеко не соответствует желаемому. Спасибо за вопрос, он подвигает принятие решений и выработку концепции библейского просвещения мирян.

И второй — в РПЦ было принято, на мой взгляд, очень хорошее решение о необходимости проведения обязательной катехизации и оглашения перед таинством Крещения прихожан. Будет ли принято аналогичное решение в УПЦ?

Епископ Александр:
Думаем такое решение вряд ли будет принято, поскольку по слову Спасителя: «Приходящего ко Мне, не изгоню вон». Если человек пришел в Церковь приступить к Таинству Крещения, то это уже призыв Божий и действие в нем Духа Святого, приведшего его в храм. «Просящему у тебя, дай» и мы не можем отказывать человеку в Таинстве, пусть пришедшему и не вполне сознательно. Процессы современной урбанизации и глобализации делают подчас невозможным для некоторых людей длительные катехизические курсы. По нашему, может быть и субъективному мнению, зерно нужно посеять в душу и верим, что оно прорастет. А возделывать ниву новообращенной христианской души, — это обязанность пастыря, совершающего Таинство.

Сергій, 27 р. Луцьк: Владико благословіть!
Вже в котре Святійший Кирило прибуває в Україну, і зі всіх сторін лунає, що це є пастирський візит. Я пам’ятаю візит всесвятішого Варфоломея, так він, хоч і грек, привітався українською мовою. Сказав лише пару слів, а захопив серця людей. Чому патріарх Кирило ні разу не звернувся українською мовою. Невже настільки є йому тяжко. В 2001 році, коли приїжджав Іван Павло ІІ, він промовляв доброю українською мовою . Невже Кирило не може вивчити хоча б «Добридень» українською.Єпископ Олександр: Шановний Сергію, Боже благословення нехай перебуває з Вами! Ви не зовсім праві стосовно того, що Патріарх не звертався українською мовою. Під час інаугураційних урочистостей в Трапезному храмі Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври Патріарх Кирил процитував українською духовний гімн України «Боже Великий Єдиний». Не думаю, що постійне використання Патріархом української мови було доречним, оскільки зрозуміло, що його рідною мовою є російська, її ми розуміємо. Знаю з особистого спілкування з Патріархом, що йому українська дуже подобається і свого часу, будучи ще Смоленським Митрополитом і супроводжуючи Блаженнішого Митрополита Володимира до Калінінграду на ювілейні урочистості, майбутній Патріарх виявляв бажання з часом вивчити українську. Її він добре розуміє і, доречи, цікавиться українським пісенним фольклором.Дмитро, Львів: Владико благословіть! Скажіть, будь-ласка, яка є різниця в канонічності в той етап коли Патріархат РПЦ не визнавався Вселенським Патріархом і УПЦ КП, який не визнається на даному етапі?Єпископ Олександр: Дмитре, Бог Вас благословить! Так, різниця в канонічності вказаних Вами автокефалій є. Потрібно розрізняти неканонічну автокефалію і неканонічну Церкву. Докладно про це йдеться в моїй монографії «Чому розкольницькі угрупування в Україні називаються неканонічними». Коротко ж скажу, що невизнавана Константинополем автокефалія РПЦ була невизнанням її статусу при повному визнанні ієрархії та спілкуванні в Таїнствах. У випадку ж з «автокефалією» так званого Київського патріархату маємо ситуацію з невизнанням її церковності (ієрархії та таїнств).

Тетяна, 29 років, Київ: Благословіть, Владико! Нещодавно натрапила на скандальну статтю з газети «Сегодня», у якій так нахабно було висвітлено деякі події та діяльність архієреїв УПЦ. Зокрема, найбільше бруду було вилито саме нас Вас, а коментував дане свавілля журналіста владика Іонафан. Хотілося б дізнатися саме Вашу думку з цього приводу, і що саме робить (чи відстежує, чи слідкує) відділ УПЦ із співпраці зі світськими ЗМІ, щоб надалі таких казусів не виникало? Дякую!Єпископ Олександр: Тетяно, Бог Вас благословить! З вказаною Вами скандальною статтею в газеті «Сегодня» ознайомився. Багато з того, про що в ній йдеться, висвітлено через призму нездорового сприйняття автора. Автор вказаної статті неодноразово нагнітав нездорову атмосферу в бажанні посварити єпископат УПЦ через його протиставлення у баченні якихось церковних питань. Зокрема в бесіді зі мною задавалися провокаційні запитання, на які я не бажав відповідати, чим викликав крайню роздратованість автора, який пішов голосно, грюкнувши дверима.Ніщо в цьому світі не буває не покараним. Так і за самим автором закрилися двері для можливих коментарів. До цього додам, що ніякого розподілу на партії, чи на групи, в Український Православній Церкві не існує, єпископат консолідований довкола свого Предстоятеля — Блаженнішого Митрополита Володимира, та одностайний в питаннях внутрішнього та зовнішнього життя Церкви. Як показує історія, все, що було зроблено Священноначаллям нашої Церкви за останні роки, було виключно на благо Церкви, незалежно від коментаторів та аналітиків.Так, наш інформаційний відділ відслідковує публікації на церковну тематику. При цьому Ви самі розумієте, що є матеріали, які виходять або пишуться на замовлення, незалежно від нас.Протоиерей Дионисий Ноздрачев: Благословите Владыка!
Я уже четыре месяца без прихода. Живу с матерью — инвалидом и воспитываю сироту — инвалида. Специальности для работы в миру у меня нет. Трудовой книжки тоже нет. В сане 18 лет. Из них 17 лет был настоятелей приходского храма в селении Мих.-Рубежовка, который и отстроил. Неужели нет места для коренного жителя Киева в одном из Киевских Храмов? Хотя бы 10-го или 20-го?Все средства, которые я имел, я тратил на строительство приходского храма. У меня нет за душой ни копейки. И вот теперь нужно начинать жизнь с начала? Мне уже поздновато… Прошу Вашей помощи!

Епископ Александр:
Отец Дионисий, для решения Вашего вопроса необходимо обратиться в епархиальное управление для выяснения обстоятельств дальнейшего несения Вами священнического послушания. Увы, я с Вами не знаком и ответить на Ваш вопрос сейчас в таком формате не могу.Клим, 24 года, аспирант, Киевская епархия: Слава Иисусу Христу!
Я сам в Православной Церкви 1 год. Сам я этнический украинец. Я понимаю и согласен с тем, что настоящий чистый национализм, с точки зрения христианства, есть ложное учение, которое приближается к идолопоклонству. Я знаю, что Церковь осуждала украинский национализм в ряде публикаций. Но вот вопрос, есть ли официальное осуждение Церковью российского национализма? Защитит ли Церковь пастырским словом нас, этнических украинцев, от националистических наклонностей ряда общественных организаций Украины и России, которые именуют себя русскими православными?Вот однажды я читал листовку, что Лаврентий Черниговский писал, будто называться украинцем — это унизительно, потому что это придумали поляки… И эта брошюра лежала в монастыре на столе бесплатных брошюр. Большая просьба — можно как-то контролировать распространение литературы в помещениях Церкви? И вообще, можно ввести какую-то цензуру на литературу, которая издается как православная и продается или распространяется в храмах и на сайтах? Мне было очень больно от этой брошюры — как бы я какой-то неполноценный человек.Єпископ Олександр: Слава навіки! Так, Українська Православна Церква засуджує як український націоналізм у крайніх його проявах, так і прояви російського шовінізму. Церква не в змозі контролювати згадувані Вами громадські організації. Єдине, що ми можемо сказати, це висловити своє негативне ставлення до таких проявів. До речі, ті вислови, що приписують преподобному Лаврентію Чернігівському, ніколи не мали місця насправді. Мене цікавила ця тематика, і я говорив з людьми, які мали спілкування з ним ще за життя.Відносно розповсюдження згадуваної Вами недобросовісної літератури проконтролювати все неможливо, оскільки в нас немає відповідного органу. Свої зауваження Священний Синод з цього приводу робив уже неодноразово, закликаючи монастирі та парафії контролювати розповсюджувану в них літературу. Священним Синодом УПЦ створено рецензійну комісію при Видавничому відділі УПЦ, в обов’язки якої входить редагування та рецензія (цензура, як Ви її називаєте у Вашому запитанні) усієї літератури, яка на сьогоднішній день видається як православна та розповсюджується в наших храмах.Андрей, 45 лет: Скажите, владыка Александр, это правда, что о Вас пишут в интернете, что Вы способствуете расколу?Єпископ Олександр: Шановний Андрію! «Не всякому слуху вірте», — говорить Святе Письмо. Я є канонічним архієреєм Української Православної Церкви, несу послух секретаря Предстоятеля УПЦ, виконую обов’язки голови Відділу зовнішніх церковних зносин УПЦ, керую багатьма проектами, які сьогодні звершуються в нашій Церкві з благословення її Священноначалля.Мої праці, як кандидатська, так і монографія «Чому розкольницькі угрупування в Україні називаються неканонічними» є проявами мого відношення до існуючого розколу. Мені самому огидно читати все нові й нові опуси недобросовісних авторів про те, що Ви називаєте «способствієм розколу». Моїм бажанням є якнайшвидша ліквідація існуючих розколів в Україні та відновлення церковної єдності і єднання усіх християн України навколо єдиної чаші Христової.Протоієрей Валентин Мороз, УПЦ: Ваше Преосвященство, дорогий владика, благословіть.З публікацій на офіційному сайті УПЦ-КП та в інших інформаційних джерелах можна побачити занепокоєність Київського патріархату тим, що святіший патріарх так часто відвідує нашу державу і що його візити проходять на досить високому рівні.Хотілося б дізнатися, як позначиться візит Патріарха Кирила на діалозі між нашою Церквою і УПЦ-КП? На якій стадії зараз знаходиться діалог і чи є продовження зустрічі робочих груп по цьому діалогу від 2 жовтня 2009 року, яка відбувалася у Лаврі. Дякую за відповідь. Допомоги Божої в трудах!Єпископ Олександр: Отець Валентин! Святіший Патріарх Кирил відвідує з пастирськими візитами уже втретє Україну та нашу Церкву. І Україна його гостинно приймає. Я не можу сказати, як позначиться візит Патріарха Кирила на діалозі нашої Церкви з УПЦ КП, оскільки такого діалогу поки що немає. Діалог знаходиться ні в якій стадії, оскільки відбулася лише зустріч робочих груп по його підготовці. Я не є ані ініціатором, ані учасником згаданої Вами зустрічі.Дуже добре, що така зустріч відбулася, відбувся обмін думками, зі своєї сторони ми простягнули руку і проявили свою добру волю по відношенню тим, хто перебуває поза церковною єдністю з нами. На жаль, подальші зустрічі поки що не відбуваються, оскільки ми маємо фундаментальні розбіжності у нашому баченні подальшого можливого такого діалогу. Українська Православна Церква стоїть на позиціях вирішення питання виключно канонічним шляхом. А «Київський патріархат» — на позиціях безумовного визнання його статусу як Помісної Церкви. Думаємо, що необхідно, щоб пройшов певний час для усвідомлення сторонами можливих подальших шляхів у пошуку Христом заповіданої єдності.Павло Тарасюк, 24 роки, Київ: Ваше преосвященство! Наскільки ефективними Ви вважаєте заклики до УПЦ КП вирішити проблему церковного розколу в Україні через їх покаяння та повернення в УПЦ? Як би Ви могли прокоментувати поширену в ЗМІ інформацію про те, що такий підхід зумовлений більше особистим бажанням Патріарха Кирила, який не воліє налагодженню діалогу між УПЦ та УПЦ КП, (що став реальністю після рішення самого ж синоду УПЦ про утворення відповідної робочої групи з підготовки діалогу та власне позитивним досвідом зустрічі робочих груп із підготовки діалогу)?

Єпископ Олександр:
Шановний Павле! Неможливе людям можливе Богові. Завданням та місією нашої Церкви є відновлення єдності Українського Православ’я. УПЦ закликала, закликає і невтомно буде закликати усіх, хто знаходиться в Україні поза єдністю з Православною Церквою, до повернення в лоно Матері-Церкви. Українська Православна Церква закликатиме доти, доки ті, що мають вуха, не почують. Покаяння, про яке Ви говорите, не є принизливою процедурою вимолювання прощення. Це є усвідомлення власної неправоти у прийнятті певних рішень, основою яких є або невідання, або гординя.Я б не сказав, що Патріарх Кирил не воліє налагодження діалогу. Хоча, як уже і говорив у відповіді на попереднє запитання, як такого діалогу немає. А ведеться робота з можливої підготовки його в майбутньому.Алексей: Доброе время суток! Благословите спросить, Владыка! На сегодняшний день, как в Украине, так и в России, сложились благоприятные отношения между Церковью и государством. Возможно ли воспользоваться этим для того, чтобы запретить аборты? Существуют ли такие инициативы в нашей Церкви?Епископ Александр: Уважаемый Алексей! Несмотря на то, что отношения между Церковью и государством сложились, как Вы говорите, благоприятные, но всё же Церковь отделена от государства и государство у нас светское. Что касается абортов, то по нашему мнению, инициатива должна исходить не только от Церкви об их запрете, но большей части от общественных организаций, заботящихся о здоровье нации, и от самого государства, испытывающего сегодня демографический кризис. Известно, что Церковь всегда выступала и выступает против абортов, поскольку считает аборт грехом детоубийства.Относительно инициатив нашей Церкви, то да, они существуют, Церковь неоднократно высказывалась по этому поводу.Сергій, 28 років, Мукачівська єпархія: Ваше Преосвященство! Вибачте, можливо, за нескромне запитання. Але: Ви супроводжуєте Блаженнішого митрополита Володимира майже у всіх його поїздках по єпархіях. Однозначно, Ви бачите життя єпархій та оцінюєте ступінь їхнього розвитку. Одночасно саме така близькість до Предстоятеля дає підстави деяким ділкам «закидати каміння і у Вашу огорожу, і в огорожу Блаженнішого», результатом чого є поява всякої «нечистоплотної інформації: буцімто, кажуть, сміються». Яке Ваше ставлення до цього і яким чином убезпечити себе від таких нападів? Бо, погодьтесь, не про всіх таке пишуть.І ще одне запитання: можливо не зовсім в Вашій компетенції, але все ж. У місті Ужгороді є Українська Ужгородська Богословська Академія, яку очолює архімандрит Віктор. Не принижуючи його професійних, організаторських, наукових здібностей, високо оцінюючи його потуги на ниві формування сучасної богословської системи освіти все ж виникає багато запитань: коментарі диякона Андрія Кураєва, чвари між викладачами, їх прес-конференції, які по суті завдають шкоди Православній Церкві в цілому. А потім на сайтах розміщуються відкриті листи архімандрита до Предстоятеля УПЦ. Як викорінити такий піар із життя Церкви, щоб навіть якщо є непорозуміння, то вони не виходили на осуд широкого загалу?Єпископ Олександр: Шановний Сергію! Ви самі назвали ті закиди в нашу адресу «нечистоплотною інформацією». Бог суддя тим, хто її замовляє, пише і публікує. Сьогоднішній день, коли поле інформації вельми широке і перенасичене, не думаю, що можливо якось убезпечувати себе, та й чи потрібно це.Ми, віруючі люди, живемо за принципами євангельських заповідей, особливо тої із заповідей Блаженств, в якій Господь каже, що на нас будуть говорити всяку неправду.Відносно Ужгородської богословської академії згоден із Вами щодо професіоналізму її керманича. Одночасно не зовсім достовірно поінформований про те, що в ній відбувається і про що ви зазначаєте. Отець Андрій Кураєв у своїх коментарях, звісно, висловлює власну точку зору з цього приводу, як і з приводу багатьох інших, з якими ми не зовсім згодні. Здається, його потенціал як місіонера певною мірою вичерпався, і почався етап прояву суспільної значимості (піару) за рахунок критики, нерідко нездорової, інших.Сергій, Хмельницкий: Історично Українська Православна Церква від Хрещення Руси-України була Митрополією Константинопольського Патріархату. У 1448 році від Київської Митрополії відокремилася Московська єпархія, яка була самоназвана Московською Патріархією. Лише через 141 рік (у 1589 р.) вона отримала визнання Константинопольського Патріархату. Як свідчать грецькі історики, у 1684 році (за часів лівобережного гетьмана Iвана Самойловича) Московська Патріархія звернулася до Константинопольського патріарха Якова з проханням підпорядкувати їй Українську Митрополію (тобто отримати право рукоположіння Київських митрополитів), але отримала відмову. Це не заважало таємно висвятити у Москві у сан Київського митрополита єпископа Гедеона Святополк-Четвертинського. У 1686 році Константинопольський Патріарх Діонісій погодився на підпорядкування Московській Патріархії Української Церкви, але через рік (1687) його саме за це було засуджено на Царгородському патріаршому соборі та позбавлено сану, а підпорядкування визнано актом хабарництва та скасовано.Єпископ Олександр: Шановний Сергію! Не бачу у Вашій історичній довідці жодного знаку запитання. Дякую за інформацію.

Сергей Анатольевич, г. Киев: Добрый день! Ваше Преосвященство совсем недавно протодиакон Андрей Кураев в своем интервью изданию «Левый берег», сказал о неких молодых прелатах в УПЦ, которые желают отделения от РПЦ и имеют сильное влияние на Блаженнейшего Владыку. При этом уважаемый отец Андрей не назвал ни одного имени. Подобное мнение высказывал и архимандрит Аввакум из Кременчуга. Не могли бы Вы прокомментировать высказывание отцов Андрея и Аввакума?Второй вопрос. Отец Андрей и отец Аввакум говорят о таком явлении, как покупка епископских кафедр за деньги. Насколько эти заявления соответствуют действительности?

Епископ Александр:
Уважаемый Сергей Анатольевич! Относительно интервью в «Левом береге» могу сказать, что как секретарь Предстоятеля УПЦ, уже несущий послушание 12 лет в Киевской Митрополии, не знаком с должностями «прелатов УПЦ». Тем более, не знаю людей, которые бы хотели отделения Украинской Православной Церкви от полноты Московского Патриархата. Уважаемый мною отец Андрей, наверное, ответил бы Вам лучше на этот вопрос, если бы Вы обратились именно к нему.На тексты с полуанонимными недовысказанными мыслями внимания не обращаю. Поэтому комментировать не берусь.Вопрос о покупке епископских кафедр за деньги: было бы неплохо, чтобы обвиняющая сторна, представив факты, подала иск в церковный суд, существующий на сегодняшний день в Церкви.С архимандритом Аввакумом из Кременчуга не знаком.Олег: Какие бывают церковные награды для священнослужителей?Епископ Александр: Уважаемый Олег! Что касается церковных наград для священнослужителей, вы это можете узнать, набрав свой вопрос в Гугле. Там вы найдете исчерпывающую информацию. (Данный ответ прозвучал на правах рекламы:)))

Протоієрей Марк, 31 рік, Київ:
Благословіть, владико! Дякую за таку можливість поспілкуватися з Вами. В мене до Вас декілька запитань.Єпископ Олександр: Отець Марк, дякую за Ваші запитання, спробую на них по можливості відповісти.1) Чому Патріарх Кирил зустрічався з Президентом України В.Януковичем без участі в цій зустрічі Предстоятеля УПЦ Блаженнішого Митрополита Володимира?Єпископ Олександр: Зустріч Патріарха Кирила з Віктором Януковичем мала виключно приватний характер. Таким самим чином Блаженніший Владика Володимир неодноразово зустрічався з Президентом.2) На засіданні Синоду РПЦ у Зверненні до православних християн України, що перебувають поза єдністю з Української Православною Церквою, було поставлене запитання «про те, яким чином будуть прийняті в Церкву ті, над ким послідування Таїнств, включаючи і Таїнство Хрещення, здійснювалися в розколі», але конкретної відповіді немає. Хотілося б почути Вашу думку.Пригадується, якось прес-секретар Блаженнішого Митрополита Володимира протоієрей Георгій Коваленко, усно відповідаючи на звернення КП з цього питання, сказав, що можна приймати таких як охрещених, але це питання все ж він залишив на розсуд місцевих архієреїв. Як же нам чинити в таких випадках в Київській єпархії?

Єпископ Олександр: Відносно Вашого другого запитання висловлю свою особисту думку. Виходячи з церковної ікономії, вважаю, що до звершених хрещень у розколі можлива рецепція Таїнства як такого, що було звершено мирянином. Таїнство шлюбу «звершене» в розколі, власне, теж можна було б прийняти таким самим чином, оскільки відповідно до положень Соціальної концепції РПЦ, шлюб, зареєстрований та визнаний державою, не є блудним співжиттям. Тобто, не визнаючи звершених у розколі таїнств, все ж вважаємо, що можна не звершувати форму таїнств повторно.Решта ж Таїнств, а саме: миропомазання, євхаристії, священства, то позиція нашої Церкви є однозначною: в розколі вони є недійсними, недієвими, неблагодатними.3) Чому за такий довгий час немає якогось офіційного документу, постанови, синодального рішення, який би врегульовував практику прийняття з розколу?Єпископ Олександр: Відносно практики прийняття з розколу. Прийняття офіційного документу відносно практики прийняття з розколу не є конче необхідним, оскільки розколи існують упродовж усього існування Церкви, і в Церкві є відповідна практика, яка давно всім відома.Миряни приймаються через Таїнство сповіді, якщо охрещені в розколі — то через миропомазання.Духовенство: рукоположені в розколі — через рукоположення, рукоположені до розколу — в тому сані, в якому відійшли в розкол.

4) Чи продовжується підготовка до діалогу між УПЦ МП та УПЦ КП? Що практично робиться в цьому напрямку?Єпископ Олександр: Відносно підготовки до можливого діалогу між УПЦ та «Київським патріархатом», було зазначено в одній із відповідей до одного із попередніх запитань.4) Чого чи кого боїться Патріарх Кирил? Для чого так багато охорони, яка так щільно оточує його всюди, хіба що тільки не за Престолом Божим? Приходилось бачити, як охорона певною мірою грубо і навіть зневажливо поводиться з простими священиками і мирянами. І зовсім не гарно бачити, коли під час освячень, молебнів… охорона бігає поміж архиєреїв і священиків так, ніби їх богослужіння абсолютно не стосується і з такими обличчями, ніби кожен із нас — потенційний рецидивіст.Єпископ Олександр: Ваше зауваження відносно кількості охорони під час візиту Патріарха Кирила до України залишаю в якості коментаря. У своїй відповіді даю посилання до коментаря архієпископа Львівського і Галицького Августина, опублікованого на сайті «Православіє в Україні».Владимир: Святой Отец, ответьте, пожалуйста, на вопрос.Сегодня ни для кого не секрет, что небольшая группа людей обобрали 90% населения Украины и продолжают обирать, называя это бизнесом. Неужели Господь так распорядился?Ведь истинно верующие люди — это те, кто выращивает хлеб, воспитывает детей, кто честно трудился всю свою жизнь, а выходит, что Господь помогает не им, а жуликам и прочим нечистым на руку.

Епископ Александр:
Деньги — это тяжесть, с которой этим жуликам будет очень тяжело расставаться, когда они придут к последней грани своей жизни. В гроб с собой еще никто ничего не унес.А вот как они будут отвечать на Ваш вопрос перед Богом, Который Он им его также задаст, я думаю, Вы ответите сами.Алексей, Киев, УПЦ, 30 лет: Уважаемый владыка, вопрос «мирского характера»: кроме церковных песнопений какая музыка и исполнители Вам нравятся?Епископ Александр: Уважаемый Алексей! Что касается музыкальных вкусов, то они у меня разноплановые. Времени слушать музыку особо нет, когда работаю, понятное дело, чаще всего слушаю классику. Находясь в автомобиле — то, что «поет» радио. Из исполнителей своим шармом нравится Алла Пугачева и Андрей Данилко. Последний исполнитель мне еще очень интересен тем, что, проходя обучение в Московской духовной семинарии, мне часто приходилось пользоваться железнодорожным транспортом и те юмористические рассказы о проводнице Вере были настолько близки, что до сих пор не стерлись из памяти))).А если серьезно, то особо кого-то из исполнителей выделить не могу, поскольку у каждого есть что-то, именующееся искрой Божьей, подчеркивающее их талант.

Александр, 29 лет, Харьковская епархия:
1. Как архиерей являетесь ли Вы сторонником автономии УПЦ МП или обратного подчинения Московского Патриархата на правах Экзархата (как например, в Белоруссии)?

Епископ Александр:
Уважаемый Александр! Я сторонник утвержденного последним Поместным Собором нынешнего статуса Украинской Православной Церкви как независимой в своем самоуправлении с правами широкой автономии.

2. Планируете ли Вы лично использовать в миссионерских целях блоги или социальные сети для проповеди по рекомендации Патриарха?Епископ Александр: Лично я не имею времени, к сожалению, даже в миссионерских целях и с рекоммендацией Патриарха вести блог. Миссионерскими проектами занимается Синодальный информационно-просветительский отдел. Думаю, что тех телепроектов, автором и ведущим которых я являюсь на сегодняшний день («Православний світ», «Софія») для моей миссионерской деятельности пока достаточно. Имею страничку «Вконтакте», «Одноклассниках», где желающие могут задать вопросы, на которые я по возможности отвечаю.3. Чего, на Ваш взгляд, не хватает для наиболее оптимального развития нашей Церкви?Вашего активного участия))).4. Какова ситуация с количеством и качеством пастырей наших храмов?Епископ Александр: Относительно количества: храмы закладываются, строятся, реконструируются. Если этот процесс идет, значит, их на сегодняшний день еще недостаточное количество. Киевская духовная школа, и другие духовные школы УПЦ готовят духовенство. Недостатков в абитуриентах Киевская семинария не испытывает, соответственно, мы можем говорить, что потребность в духовенстве есть.Святейший Патриарх Кирилл говорил о том, что духовенство должно вести работу с мирянами в индивидуальном порядке. А для того, чтобы вести такую работу в индивидуальном порядке, необходимо достаточное количество духовенства. На сегодня мы имеем …Относительно качества: «Но Бог избрал немудрое мира, чтобы посрамить мудрых, и немощное мира избрал Бог, чтобы посрамить сильное (1Кор.1:27).Не думаю, что мог бы спорить с апостолом Павлом. Не все, что мы называем белым, на самом деле белое, и не всё, что мы именуем черным, черное на самом деле.

Татьяна Иванова: Очень простой вопрос: почему не раздавали иконки с Патриаршим благословением, после праздничной Литургии в Печерской лавре 28 июля?

Епископ Александр:
Уважаемая Татьяна Ивановна! Вопрос, наверное, не ко мне. Святейший Патриарх попросил братию обители раздать иконки. Так что Вам следует обратиться по адресу, то есть, к наместнику Лавры.Дмитро, Львів: Ваше Преосвященство, скажіть, чому в церковному календарі 28 липня відзначають свято рівноапостольного князя Володимира його ім’я до хрещення, а не Василія, яке дали йому при хрещенні?

Єпископ Олександр:
Шановний Дмитре! Мабуть, для Вас буде цікавим те, що я зараз скажу. Справа в тому, що імена Василій і Володимир — тотожні. Василій з грецької — «царствующий», а Володимир — «той, що володіє світом». Так що ці два слова характеризують одне й те саме положення. Тобто, ім’я Володимир є аналогом грецького Василій.Владимир Мельник, мирянин УПЦ (МП): За Последние 20 лет в Украине приобрела огромную популярность экклезиологическая ересь, согласно которой административное единство Церкви приравнивается к единству евхаристическому, и, следовательно, обретение канонической автокефалии УПЦ неминуемо приведёт в упразднению благодати и к разрыву со Вселенской Церковью.В числе активных глашатаев этой ереси стоит отметить, прежде всего, митрополита Одесского Агафангела, который, как упоминалось ранее, к недоумению многих верующих пользуется поддержкой со стороны Святейшего Патриарха. Ваше Высокопреосвященство, Вы известный и уважаемый богослов, что бы Вы могли посоветовать:(а) Владыке Агафангелу, считающему, что каноническая автокефалия и даже разговоры о ней есть предательство Церкви, расчленением духовной основы бытия и разрыванием нешвейного хитона церковного?(б) Мирянам и клирикам, сталкивающимся с пропагандой экклезиологической ереси?(в) Можно ли считать таинства, совершаемые пропагандистом ереси благодатными?Епископ Александр: Думаем, уважаемый Владимир, что оценки позиции Высокопреосвещеннейшего Владыки Агафангела гипертрофированы в части классификации его позиции как экклезиологической ереси. Каждый имеет право на собственное мнение и церковную позицию. Позиция же Владыки Агафангела общеизвестна. Однако, как показывает история Церкви, земная Церковь подвластна эволюционным процессам в части устройства ее жизни здесь на земле. Автокефалии возникали, упразднялись, снова возникали. Вопрос административного устройства не догматический вопрос, и различные точки зрения по нему не подлежат классическому определению ереси.Нет ничего страшного в возникновении автокефалии или ее упразднении. С критериями возникновения автокефальных Церквей можно ознакомиться в учебниках канонического права. Например, в учебнике В. Цыпина, лекции которого я имел честь слушать во время обучения в Московских духовных школах. Вопрос этот технический и подлежит общим законам обществественно-церковного развития.Моя позиция по этому вопросу изложена в тех печатных трудах, которые уже были опубликованы. На сегодняшнем этапе для Украинской Православной Церкви важно единство Православия в Украине и наша Церковь делает все, чтобы восстановить упомянутый Вами «нешвенный хитон Христов».Александр, Чернигов: Владыка вот я уверен в том, что за русский пресинг Украинского Православия (за то, что РПЦ не хочет отпустить УПЦ и постоянно православных украинцев напрягает) РПЦ и Россия будут покараны Богом. Я уверен, что за эти действия Россия очень скоро станет мусульманским государством. Прокомментируете?Епископ Александр: Уважаемый Александр, no comments.Александр, Чернигов: Владыка, почему Патриарх Кирилл ездил к Президенту Украины без Блаженнейшего Митрополита Владимира? Как это понимать? И почему в Днепропетровске Патриарх служил и пребывал без Предстоятеля УПЦ? Ведь визит Патриарха — это важно, я так понимаю… и без митрополита Владимира. Прав я или нет?Епископ Александр: Визит Патриарха в Крым к Президенту Украины носил частный непротокольный характер. Блаженнейший Митрополит Владимир достаточно часто встречается и общается с Президентом. Надобности в сопровождении Патриарха в этот раз не было. Поэтому для подготовки встречи Святейшего Патриарха в Киеве Блаженнейший Митрополит Владимир отбыл в столицу.Никакой подоплеки, скажу Вам честно и откровенно, в этом нет. То же с Днепропетровском.Блаженнейший поблагодарил Владыку Иринея приглашение, но предпочел лично убедиться в том, что в Киеве все готово к визиту Патриарха. В прошлом году Блаженнейший Митрополит встречал и сопровождал Патриарха везде, т.к. то был первый официальный визит Предстоятеля Русской Православной Церкви после его избрания.Василь, 28 років, Італія: В багатьох країнах Заходу існують діалоги представлених там Православних Церков із місцевими католицькими єпископськими конференціями, що мали наслідком консенсусні богословські документи.Чому ж немає такого помісного екуменічного діалогу між УПЦ і УГКЦ, тим більше, що греко-католики є колишньою частиною Православної Церкви?Як Ви оцінюєте рівень і перспективи екуменічної діяльності «неканонічних» православних Церков на Україні?Єпископ Олександр: Шановний Василю! Так, дійсно, в Європі на засадах європейських відносин існують згадані Вами діалоги православних та католиків. В Україні між УПЦ та Католицькою Церквою існують добрі взаємовідносини. Однак, що стосується УГКЦ, як Ви її назвали «колишньою частиною Православної Церкви», то питання вельми неоднозначне, оскільки вона є саме «колишньою частиною» і саме Православної Церкви.Нажаль, в наслідок не зовсім європейської та нецивілізованої поведінки УГКЦ під час відтворення своєї структури в кінці минулого століття, згаданий Вами екуменічний діалог, нажаль, із-за цих причин на сьогодні неможливий. Про те можна констатувати факт, що на місцях та в сфері суспільного служіння (школа, військо, пенітенціарна система тощо) співпраця існує.Наталія Іллівна, 42 роки, Чернівецька єпархія: Чи планує УПЦ збільшити тираж підручників ігумена Лонгина (Чернухи) для світських загальноосвітніх шкіл, бо їх не вистачає!?Єпископ Олександр: Шановна Наталія Іллівна! Передаю Ваше запитання ігумену Лонгіну (Чернусі).Ігумен Лонгін: На сьогоднішній день ми вивчаємо питання необхідної кількості підручників на наступний рік, а також сподіваємося вирішити питання друку спільно з Міністерством науки і освіти. Курс «Християнська етика в українській культурі» пройшов опробовування у школах Києва і має гриф Міністерства.Олексій, 31 рік: Шановний єпископ Олександр! В Україні, вже перезріла ситуація з питанням автокефалії. Коли УПЦ поставить дане питання перед РПЦ МП та Патріархом Кирилом? В РПЦ навіть традиції старообрядців визнали, не кажучи вже про об’єднання РПЦ з РПЦЗ, а ми, в Україні, не можемо домовитись через зовнішні впливи.P.S. Я переконаний, що прихильники УПЦ КП погодилися б на головну роль УПЦ МП, якби вона зробила крок в бік незалежності від РПЦ.Єпископ Олександр: На сьогоднішній день, як це вже неодноразово заявлялося в офіційних документах, статус, яким володіє сьогодні Українська Православна Церква (самостійна і незалежна в своєму управлінні, з правами широкої автономії) і який було підтверджено останнім Помісним Собором усієї Руської Православної Церкви, є на нашу думку оптимальним і таким, який би мав задовольняти всіх. УПЦ об’єднана навколо свого Предстоятеля Блаженнішого Митрополита Володимира має всі права, свободи і можливості для звершення Нею своєї спасительної місії в нашій українській державі. Не для кого не секрет, що ставлення уже до самого слова «автокефалія» є неоднозначним. Про те, по своїй суті наша Церква володіє такими правами і свободами, якими не володіють навіть деякі автокефальні Помісні Церкви. Не думаю, що потрібно ганятися за красивими назвами, потрібно наповнювати змістом те, що ми маємо. УПЦ постала на постатеїстичному та пострадянському просторі в певних умовах національного підйому того часу.В сьогоднішній же час, коли ми споглядаємо консолідаційні процеси, Церква не бачить потреби в обособленні від своїх єдиновірних братів, які вийшли з Київської хрещальної купелі. Не дивлячись на те, де знаходиться престол Патріархів всієї Русі, серце нашої Церкви лежить на престолі Святої Софії Київської.

Бабленюк Артем, 20 років, Переяслав-Хмельницька і Бориспільська єпархія:
Слава Ісусу Христу! Вітаю вас зі святом!Судячи з охорони Патріарха Кирила хочу задати запитання: Чому патріарх боїться своєї пастви?Єпископ Олександр: Навіки слава Богу, Артем! Дякую за вітання. Ваше запитання в тому формулюванні, в якому воно подане, адресоване не мені.Протоиерей Александр, Запорожская область: Благословите! Как Вы прокомментируете заявление последнего Синода УПЦ КП, по поводу решений нашего Синода, относительно раскола?И действительно, почему была применена акривия к этому расколу и к крещенным в УПЦ КП применяется практика перекрещивания, а не какого-либо покаянного присоединения?Епископ Александр: Уважаемый отец Александр! Комментировать подобные заявления после их изучения — прерогатива Комиссии Священного Синода УПЦ по восстановлению церковного единства. Скажу только одно, что упоминаемая Вами акривия применяется к расколу, в общем. В частных же случаях право применить акривию или икономию принадлежит правящим архиереям, которые знают более глубоко личности и причины, побудившие того или иного клирика или мирянина уйти, находится или вернуться из раскола. Относительно так называемой «практики перекрещивания».Право рецепции Таинства принадлежит Церкви, которой нет без епископа. Соответственно, и епископу в своей епархии принадлежит право признать или не признать совершенное в УПЦ КП крещение как совершенное мирянином. И, соответственно, принять приходящего из раскола с совершенным там крещением через Таинство исповеди и миропомазания.Кудин Алексей: Владыка Александр, как можно вернуть в каноническую Церковь пастырей и архипастырей Автокефальной Церкви, и тем самым поспособствовать возвращению в лоно Матери Церкви простых верующих. Ведь многие простые верующие люди доверяют священнику и идут за ним. Может, нужны какие-то особые условия для принятия духовенства раскольников?Епископ Александр: Уважаемый Алексей! Уже неоднократно говорилось и заявлялось Священноначалием нашей Церкви о готовности принять в каноническую Церковь «пастырей и архипастырей» Автокефальной Церкви. В данном случае Священноначалие УПЦ руководствуется исключительно пастырской заботой о тех, кто по обстоятельствам или неведению находится в расколе и лишен благодатных церковных таинств. Церковь готова принять и «слепых вождей», дабы они не влекли за собой в пропасть и своих ведомых. Главное условие приема — это осознание пагубности раскола и желание вернуться в лоно Матери-Церкви. За последние месяцы участились случаи такого возвращения. За что мы благодарим Бога и нашего Пастыря, обретающего и сотую овцу.Максим, 32 роки, Запорізька єпархія: Я уважно слідкую за останніми подіями церковного життя України,та маю висновок, що нажаль Рідна Україна незабаром втратить, окрім свободомислення, політичної та економічної незалежності ще й церковну — той непохитний стрижень нашого суспільства! Факти окремих діячів настільки очевидні що тільки сліпий не побачить «благих намірів», якими засланий шлях до аду.Питання — до якої межі (якщо вона є) УПЦ допустить зухвалу та нахабну поведінку представників РПЦ? Чи згодні Ви з де-факто втратою незалежності та чому ієрархи УПЦ досі не визначились до того, чи вони церква рідного українського народу, чи вони вассали московської держави.Єпископ Олександр: Шановний Максиме! Дозволю собі у відповідь на Ваше запитання навести слова Патріарха Кирила: «Так вот, всем непонятливым, всем не имеющим слуха, всем, потерявшим зрение, всем, потерявшим память, я хочу сказать, что слово Церкви — это золото, как и слово архиерея — золото. Церковь никогда не отступается от своих слов, и когда устами Поместного Собора был подтвержден статус самостоятельной в своем управлении Украинской Православной Церкви с правами широкой автономии, то подтверждался он не для того, чтобы его отменить.Церковь не нарушает своих слов. Но мы знаем примеры, когда церковные служители отказывались от своих слов и вслед за этим гибли духовно сами и других увлекали в пучину. Говорят о том, что Патриарх приезжает в Украину, чтобы ограничить права и возможности Предстоятеля Украинской Церкви. Не для этого приезжает Патриарх на Украину, а для того, чтобы вместе с Предстоятелем Украинской Церкви, вместе с епископатом всей нашей Церкви — с украинцами, россиянами, молдаванами, людьми других национальностей, — свидетельствовать миру, в том числе и здесь, в Украине, о Христе распятом и воскресшем, о Христе, способном дать силу воскресения даже самым великим грешникам».Димитрій, УПЦ КП: Владика, скажіть, ми маємо право переходити у лоно канонічної Церкви без перевисвяти?Єпископ Олександр: Дякую Вам за визнання факту існування в Україні Української Православної Церкви, як канонічної, що володіє усіма засобами, необхідними віруючій людині для спасіння, а відповідно і неканонічної структури, із якої є бажання вийти, як такої, що сіє в Вашій душі сумніви.Так, до канонічної Української Православної Церкви єпископи можуть перейти без рукоположення, оскільки хіротонії, звершені у розколі, Українською Православною Церквою не визнаються дійсними, а отже, слід говорити не про перерукоположення, а про рукоположення.До УПЦ із стану розколу відповідно практики духовенство, яке ухилилося свого часу, приймається в тому сані, у якому було на момент свого ухилення.«Єпископи» УПЦ КП звісно ж можуть бути прийняті та рукоположені в канонічній Церкві відповідно до тої потреби, яка в них існуватиме.Це залежить від багатьох факторів і визначатиметься агресивністю або лояльністю до канонічної Православної Церкви (про що багатьом варто б було задуматися вже сьогодні), пастирською доцільністю (адміністративними якостями) тощо.
Чекаємо.Микола, 29 років: Божої допомоги у Ваших трудах!
Ваше Преосвященство, багато вихідців із Західної України наразі вимушено батракують в Європі, в переважно католицьких країнах, де серед них часто активно ведуть роботу греко-католицькі місії. Окрім активної діяльності приходів свт. Амвросія (Мілан) та Жон-мироносиць (Венеція), а також святкових Літургій на Великдень та Різдво Христове, які ще заходи очолюваного Вами відділу плануються для духовної опіки сучасної діаспори?Єпископ Олександр: Дякую Вам, Миколо, за побажання і запитання. В питанні пастирського опікування українською православною діаспорою найбільше значення ми приділяємо формуванню православних парафій в місцях компактного проживання наших співвітчизників закордоном. Другий важливий аспект — наявність відданого Церкві, Богу й людям, освіченого, ерудованого, дипломатичного священика, який міг би вести пастирську діяльність в непростих закордонних умовах. Саме тому ми підшуковуємо і виховуємо таких священиків, які вже на місці служать, сповідають, допомагають нашим людям духовно й психологічно, допомагають підшукати роботу, вивчити мову, організовують культурні заходи на парафії і т.п. Ми як центральний адміністративний орган робимо все, щоб сприяти й полегшити роботу священикам на місцях.ВЗЦЗ УПЦ час від часу надсилає церковну літературу на закордонні парафії, надає візову підтримку священнослужителям та членам їх сімей, організовує привезення святинь, як це було минулого року, коли Почаївська ікона Божої Матері відвідала наші парафії в Мілані та Римі. Найближчим часом (вересень-жовтень) планується принесення мощів святого князя Володимира до Канади на прохання Оттавсько-Канадської єпархії Православної Церкви в Америці.Щодо діяльності греко-католиків, то успішність їх місії часто пояснюється відсутністю нашої місії, відсутністю православного священика. Більшість наших православних співвітчизників, не розуміючи різниці, йдуть до них, тому що греко-католики служать за православним обрядом, та ще й українською мовою. Саме тому ми й прагнемо виправити цю ситуацію, не претендуючи на греко-католицьку паству, а намагаючись зберегти свою.Де можна почерпнути саме актуальну інформацію про канонічні православні приходи в Іспанії, Португалії, решті регіонів Італії тощо, зокрема в мережі Інтернет?Інформацію про закордонні парафії можна знайти на офіційному сайті Московського Патріархату, в рубриці «організації», а саме ось тут. Також Ви можете детально ознайомитись з діяльністю нашого Відділу в річних звітах за 2008 та 2009 роки.Радіємо з того, що Ви нещодавно мали можливість зустрічатися з українською діаспорою в Північній Америці. Як сприймається розкол Церкви православними вірними в США та Канаді?Зі свого спілкування з ними в мене створилось враження, що вони негативно сприймають український розкол, однак в силу відомих причин не відчувають всієї його трагічності. Приємно, що за останній час з їх сторони не було публічних проявів підтримки розкольників, зокрема УПЦ КП, що на жаль, мало місце в минулому.

На якому етапі зараз взаємостосунки УПЦ (і очолюваного Вами відділу) з УПЦ в США та Канаді, і, зокрема, з новим Предстоятелем?Стосунки існують і я б сказав, не лише офіційні, але й неофіційні. Щодо офіційної частини, то планується, що восени мощі святого князя Володимира в Канаді (див. вище) буде приймати не лише Оттавсько-Канадська єпархія, але й парафії УПЦ в Канаді. В нас також існують дуже дружні неофіційні контакти на рівні рядових священнослужителів, серед яких, як мені відомо, вже є плани співпраці в багатьох сферах.Особисто знайомий з двома архієреями цієї Церкві, — митрополитом Іларіоном (Рудиком) та єпископом Андрієм (Пешко). З Предстоятелем — Митрополитом Торонтським Юрієм, на жаль, ще не мав нагоди познайомитись, на що щиро сподіваюсь.Взагалі, вважаю, що ми мало знаємо один про одного і часто наші парафіяни живемо в полоні міфів. Саме тому, організовані ВЗЦЗ УПЦ, такі заходи як презентація Пересопницького Євангелія в парламенті Канади (2008 рік), принесення Почаївської ікони Божої Матері до Канади,що мало місце в 2009 році, а також майбутнє принесення мощів святого князя Володимира до Канади восени цього року, є чудовою нагодою більше дізнатись один про одного.

Увага!