Ваше Блаженство, дорогий Владико митрополите Володимире!
Ваше Високопреосвященство, Владико Агафангеле!
Дорогі архіпастирі, отці, брати й сестри!
З душевним хвилюванням і радістю ступив я на одеську землю. Я бував тут у складні часи, і в моїй пам'яті зберігся цей собор, який наповнювався віруючими завжди, і у важкі години, коли віра Христова не тільки не поважалася, але навіть гнобилася — тоді бути християнином означало бути людиною зайвою. Я був глибоко зворушений теплою зустріччю, яку ви мені вчинили, і завжди пам'ятатиму руки, які простягалися за благословенням, ваші добрі і світлі обличчя...
У цьому храмі, мабуть, дуже мало залишилося людей, що пам'ятають ті часи, коли я вперше відвідав цю святиню, — було це у 1967 році. Але з тих часів тут нічого не змінилося в тому сенсі, що охоплені православною вірою люди і сьогодні зберігають благочестя, любов до храму, свою надію на Бога, силу молитви.
Цей храм, що був кафедральним собором протягом важких десятиліть XX століття, несе на собі відбиток цієї складної історії. Він подібний до запаленої свічки: якщо вона й згасала, то на дуже короткий час, а потім знову тут підносили молитви до Господа. Саме з цим храмом пов'язане загальноцерковне шанування Касперівської ікони Божої Матері, яку принесено було сюди у дуже важкі роки Кримської війни. Святитель Інокентій Херсонський під час тієї небезпечної війни уклінно читав перед цим образом акафісти разом зі своїм народом, молячись, щоб Цариця Небесна захистила Одесу. І молитву було почуто: ворог не увійшов до міста, збереглася незайманою святиня і життя цього граду.
Цариця Небесна через свою ікону, що її іменують «Касперівська», дарує людям, що притікають з вірою до цієї загальноцерковної святині, велику благодать і силу. Я радію з того, що разом з усіма вами мав можливість сьогодні піднести молитву перед чудотворним образом.
Хотів би особливо подякувати Вам, Владико митрополите Агафангеле, клірові вашої єпархії та усьому вірному народові за тверде стояння у вірі Православній, за збереження єдності нашої Церкви у важкі й смутні роки цивільних негараздів на усьому пострадянському просторі.
Ми знаємо, що розкол боляче уразив життя Української Православної Церкви, але він не похитнув віри й відданості благочестивого українського народу. І прикладом такого твердого стояння у вірі є Одеська єпархія і одеська земля. Я низько вклоняюся всім вам і дякую вам за це стояння. Вірю, що Цариця Небесна виконає молитви і прохання кожного з вас і оберігатиме вас від усілякого зла, як ви оберігаєте Церкву-Мати від розділень і спокус».
20.07.2010 рік.
